Наразі ще не подано жодної петиції

+ Подати петицію

Громада Куничого самотужки вирішила відремонтувати відрізок шляху від свого села до Соколівки

Одне з найвіддаленіших сіл нашого району – чепурненьке, трудяще, що при цьому позитиві не може похвалитися ні великою кількістю жителів, ні великих виробників – минулого тижня довело, що громада -  то справді сила. Коли є бажання сельчан, розуміння ситуації депутатами та підтримка з боку громади свого голови сільської ради та тих, кого обирали.

Отож на одній із сесій сільської ради вирішили врятувати дорогу, яку, образно кажучи, можна назвати «дорогою життя» для куничанців, бо та є шляхом і до найближчого села, і до не зовсім близького райцентру. До слова, свого часу, завдячуючи старанням тамтешніх керівників та тодішнього начальника «Райавтодору» Олександра Мельника  (світла йому пам'ять), який народився і виріс у цьому селі, було прокладено якісний асфальт, яким далеко не кожен відрізок у нашому районі похвалитися міг. Але час, великоваговий автотранспорт  призвели до того, що дорожнє полотно почало руйнуватися: ям, вибоїн з’являлося все більше. Спостерігати, що буде далі, депутати сільської ради не стали,  на допомогу «зверху»  на своїй сесії вирішили не чекати. І з пропозицією долучитися до збору коштів рушили по селу. Зверталися насамперед до тих, хто має автотранспорт, і практично всі вони не відмовили. Більше того, здавали певні суми й ті, хто не розжився на автівки, навіть вдови, самотні жінки.

Вагома частка коштів надійшла від місцевих фермерів – Віктора Задвірного, Юрія Куцина, Івана Мартинюка. Вони, до речі, займалися і всіма організаційними питаннями, надавали власний автотранспорт. Депутат районної ради Володимир Нагірняк допоміг з коштами на придбання цементу.

Але сільський голова Оксана Нагорняк дуже хвилювалася: матеріали зібрали, за техніку, асфальт домовилися, а от чи вистачить сил і людей для того, щоб втілити задумане. Та, як виявилося, хвилювалася даремно, бо майже тридцять чоловік добровільно і старанно працювали на дорозі, роблячи все потрібне.

Першого дня, у четвер, ямковий ремонт асфальтом зробили на майже 4 км шляху. У п’ятницю зосередилися на найбільш складній ділянці, поблизу соснового лісу. Розчистили узбіччя, а величезні ями вирішили спочатку забетонувати. Самі зробили бетонний розчин, ретельно заробили ним пошкоджені вирви, накрили їх гіллям – аби суміш застигла, щоб потім її заасфальтувати.

Що скажеш – респект Куничому, молодці його жителі та й годі. Тим часом Оксана Василівна   щиро дякує всім, хто так чи інакше долучився до справи: жителям села, землякам, благодійникам. Дякує за розуміння, підтримку, віру і старанну працю. А ще - за справжню любов до рідного села.